Значення показника рентабельності в умовах самофінансування діяльності підприємства

В умовах ринку від рентабельної роботи залежить життєздатність підприємства, його можливості нагромаджувати фінансові ресурси, забезпечувати інтереси інвесторів, конкурувати з іншими підприємствами. Рентабельна робота підприємства визначається насамперед прибутком, який воно отримує, а показники рентабельності характеризують відносну доходність і показують, наскільки ефективно використовувались всі ресурси, які забезпечили отримання фірмою прибутку. При аналізі виробництва показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення. Вони більш повно, ніж прибуток, характеризують кінцеві результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення між наявними та використаними ресурсами.
Оцінювання фінансових результатів становить інтерес для широкого кола суб’єктів ринку:
• перш за все, підприємства, яке хоче знати неупереджену думку про свою діяльність і розробити заходи щодо її поліпшення;
• інвесторів, заінтересованих в ефективності та прийнятній ризиковості інвестування своїх коштів;
• кредиторів і постачальників, які бажають впевнитись у платоспроможності підприємства;
• партнерів по бізнесу, які прагнуть встановити з підприємством стабільні й надійні ділові відносини (постачальники, споживачі, транспортувальники, страхові компанії);
• сторонніх щодо підприємства структур (так, Державна податкова адміністрація бажає впевнитись у спроможності підприємства сплачувати податки, профспілки – у стабільності зайнятості працівників і здатності своєчасно виплачувати заробітну плату, благодійні організації – у потенційній спроможності підприємства допомагати).
Облік та аналіз фінансових результатів є досить вагомою складовою фінансового-облікової діяльності підприємства, що зумовлюється можливістю оцінити результативність його фінансово-господарської діяльності. Саме тому аналіз прибутків чи збитків, рентабельності діяльності підприємства у економічно розвинутих країнах переважає над іншими видами фінансового аналізу або навіть вважається пріоритетним.
Фінансовим підсумком господарської діяльності будь-якого підприємства є його прибутковість, яка як відомо, характеризується абсолютними і відносними показниками.
Абсолютним показником прибутковості є прибуток (збиток), а відносним – рентабельність його діяльності.
Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства, зокрема аналіз форм прибутку та облік його формування і використання, є в Україні найдинамічнішим видом аналізу та найважливішою сферою обліку. І пов’язано це в першу чергу не з появою нових методів та прийомів аналізу, а з процесом реформування бухгалтерського обліку в Україні, з постійними змінами законодавчої та нормативної бази, яка значною мірою визначає напрями цього аналізу.
Зокрема, „Звіт про фінансові результати” є основним інформаційним джерелом аналізу формування прибутку для зовнішніх користувачів фінансової інформації.
Абсолютна сума прибутку, отримана підприємством, у тім числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливими показниками. Однак вони не можуть характеризувати рівень ефективності господарювання. За інших однакових умов більшу суму прибутку отримає підприємство, яке володіє більшим капіталом, використовує більше живої і матеріалізованої праці, більше виробляє і реалізує продукції (робіт, послуг).
Прибуток — це частина отриманого на вкладений капітал чистого доходу підприємства, що характеризує його винагороду за ризик підприємницької діяльності.
Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами.
По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, послуг). Тут можливі різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, що використовуються у розрахунках.
По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. Тут також можливі різні варіанти визначення авансованої вартості й визначення прибутку, що береться для розрахунків.
Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому, найзагальнішому розумінні рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб’єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки.
Рентабельність безпосередньо пов’язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку.
Рентабельність — це відносний показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових процесу виробництва або сукупних затрат підприємства.
Різні варіанти рішень, що приймаються при визначенні прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для розрахунку рентабельності зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності.
Систему показників рентабельності можна схематично зобразити так (рис.1.) :

Рис.1. Система показників рентабельності

Рентабельність товарообороту (продаж) використовується для оцінки результатів господарської діяльності підприємств. Він показує розмір прибутку на одиницю товарообороту або частку торговельного прибутку в ціні товару.
Недолік цього показника полягає в тому, що він не характеризує економічної ефективності використання ресурсів торговельного підприємства, поза як не відображає залежності між одержаним прибутком і величиною факторів виробництва, які використовуються.
Формування показника рентабельності товарообороту (продаж) показано на схемі (рис.2) :

Рис.2. Формування показника рентабельності товарообороту (продаж)

Показник рівня рентабельності обороту орієнтує підприємство на продаж товарів з високою торговельною надбавкою, що в умовах дефіцитного ринку стимулює звуження асортименту товарів, які реалізуються, погіршення ступеня задоволення попиту покупців.
Рентабельність витрат обертання (поточних витрат) використовується при оцінці ефективності поточних витрат підприємства, їх окупності та показує розмір прибутку на 100 одиниць витрат обертання підприємства. Рівень рентабельності дозволяє визначити прибутковість реалізації окремих товарів, що необхідно для встановлення економічно обгрунтованих розмірів торговельної надбавки (знижки).
Цей показник теж не вільний від недоліків. Він не стимулює найбільш ефективного використання виробничих фондів торговельних підприємств, оскільки не відображає всієї величини фондів і оборотних коштів, які використовуються.
Рентабельність виробничих фондів підприємства використовується для оцінки ефективності виробничих фондів підприємства та показує розмір прибутку в розрахунку на сто одиниць основних фондів і оборотних коштів і узагальнює всі сторони господарської діяльності торговельного підприємства, тим самим найбільш повно виражає ефективність його роботи. У цьому показнику враховується вся сукупність засобів торговельного підприємства і відображається ефективність їх використання.
Рентабельність трудових ресурсів характеризується двома показниками:
– прибутком в розрахунку на одного робітника підприємства, обчисленим як відношення суми прибутку до середньоспискової чисельності працівників підприємства;
– прибутком в розрахунку на одиницю витрат, що пов’язані з утримуванням трудових ресурсів (фонд споживання, витрати на під¬готовку кадрів, охорону праці тощо).
Рентабельність власного капіталу характеризує розмір прибутку, який одержав власник підприємства на одиницю коштів, що вкладені в підприємство, та служить критерієм для оцінки котирування акцій підприємства на біржі.
Порівняння рентабельності вкладень в підприємство (активів) з рентабельністю власного капіталу дозволяє визначити ефективність умов залучення позикових коштів. Якщо різниця в рівні рентабельності менша за розмір процентів за позикові фінансові кошти, що використовуються, то залучення позикових коштів недоцільне, оскільки це ущемляє інтереси власників підприємства.
Формування показника рентабельності власного капіталу показано на схемі 3:

Рис.3. Формування показника рентабельності власного капіталу.

Рентабельність функціонуючого капіталу характеризує розмір прибутку в розрахунку на кожні 100 одиниць функціонуючого капіталу. Під останнім розуміємо розмір власного капіталу, який реально брав участь в одержанні прибутку (сума всіх джерел власних коштів за мінусом капітальних вкладень, невстановленого обладнання та наданих авансів).
Рентабельність перманентного капіталу характеризує прибутковість використання капіталу, який знаходиться в довгочасному розпорядженні підприємства. Величина перманентного капіталу становить суму всіх джерел власних коштів і довгострокових кредитів підприємства.
Обчислення рентабельності окремих видів продукції (робіт, послуг) може ґрунтуватися на показниках прибутку від їх випуску або реалізації. При цьому поточні витрати можуть братися в таких варіантах: собівартість продукції (виробнича); собівартість продукції за виключенням матеріальних витрат (заново створена вартість); вартість продукції в цінах виробника (вартість за мінусом непрямих податків).
Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть вико-ристовуватися: загальний прибуток; прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від основної діяльності. При цьому прибу¬ток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна визначати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позичковий капітал, основний капітал, оборотний капітал).
Для розрахунку рентабельності галузей економіки береться загальна сума прибутку, отримана підприємствами, об’єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відпові¬дну галузь економіки. На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній низькорентабельних і збиткових підприємств.
Рентабельність — це прибуток, віднесений до вартості елементів виробництва, що сприяли його створенню.
Рентабельність характеризує рівень віддачі витрат та використаних ресурсів і засобів виробництва (вимірюється в процентах).
Головним джерелом інформації про рентабельність є форми № 1, 2, 6, 11-ОФ та облікові дані.
Рівень рентабельності прямо пропорційний прибутку і обер¬нено пропорційний — собівартості, середнім залишкам виробни¬чих основних фондів, нормованих і ненормованих оборотних засобів.
Рентабельність характеризує рівень віддачі витрат та викорис¬тання засобів виробництва. Вона вимірюється в процентах. Показниками рентабельності слугують:
Рентабельність витрат на оплату живої праці, або норму додаткової вартості вираховують як відношення прибутку від реалізації продукції або балансового прибутку до фонду оплати праці і відрахувань на соціальні потреби. Впливає на розподіл чистої продукції та розмір оплати праці, сприяє росту продуктивності праці і зниженню собівартості продукції.
Узагальнити всю сукупність показників можна за допомогою таблиці 1:

Таблиця 1.
Основні показники рентабельності

*Розраховують як середню арифметичну за даними на початок та завершення звітного періоду

Розрахунок вищевказаних показників рентабельності, їх аналіз дозволяє керівникам господарюючих суб’єктів і підприємцям зорієнтуватися в економічному рівні вирішення відповідних питань і вжити необхідних заходів для поліпшення фінансового стану підприємств.
Отже, можна сказати, що аналіз рентабельності підприємства займає одне з основних місць в системі фінансового аналізу діяльності підприємства і ретельне його дослідження є основою для забезпечення визначення рівня ефективності та перспективності діяльності підприємства.




Дякуємо!

Ваше замовлення надіслано!
Зовсім скоро ми з Вами зв'яжемося
для підтвердження замовлення.
ОК