Сутність та причини перейменування ВАТ та ЗАТ в публічні та приватні акціонерні товариства

З виходом нового Закону «Про акціонерні товариства», який було затверджено 19 квітня 2009 року, і який набрав чинності 30 квітня 2009 року виникла потреба у дослідженні його впливу на господарюючі суб’єкти, а також визначення позитивних та негативних наслідків цього заходу.

З того моменту, як набрав чинності Закон «Про акціонерні товариства», почався відлік двохрічного перехідного періоду, виведеного для акціонерних товариств в Україні для впровадження ними суттєвих змін в системі корпоративного управління, а також у їх відносинах з акціонерами, кредиторами і інвесторами.

Україна була останньою з країн колишнього СРСР, у якій такого закону як закон “Про акціонерні товариства” не було. Вступ його в дію означатиме появу цивілізованих правил гри у сфері корпоративного управління.

Головним завданням є захист прав акціонерів. Наслідок – зменшення кількості рейдерських захоплень, збільшення інвестицій у вітчизняну економіку та покращення міжнародного іміджу України в світі. Захист прав акціонерів та протидія недружнім поглинанням – головні завдання нового закону. Автори документу спробували унеможливити і вимивання активів, і фіктивні банкрутства.

Сьогодні акціонерні товариства забезпечують 75% ВВП України. Загалом їх близько тридцяти п’яти тисяч. Третина – відкритого типу.

Офіційні коментарі вказують на декілька джерел, на які орієнтувались реформатори: законодавство європейського співтовариства, до якого автори намагались адаптувати закон про AT; найкраща світова практика, насамперед стандарти організації економічного співробітництва та розвитку. Попри офіційно проголошені напрямки руху реформи, Закон має набагато більше спільних рис із Модельним законом «Про акціонерні товариства», ніж із законодавством ЄС про компанії. Модельний закон був розроблений у 1995 р. на основі самодостатньої (self-enforcing) моделі регулювання трьома американськими вченими — професором на той час Колумбійського університету Б. Блеком, професором Гарвардського університету Р. Краакманом, а також Анною Тарасовою, консультантом з питань права Центру інституційних реформ і неформального сектору при університеті Мериленда. Без принципових змін Модельний закон було покладено в основу російського федерального закону «Про акціонерні товариства». Український закон «Про акціонерні товариства» структурно і змістовно повторює російський закон. Втім, багато положень російського закону, направлені на створення ринку корпоративного контролю, захист прав портфельних і крупних міноритарних акціонерів, обмеження можливостей контролюючих акціонерів і менеджменту з експлуатації товариства у власних інтересах (insider self-dealing) до українського закону не потрапили.

Оригінальних положень, направлених на вирішення суто українських проблем, в Законі небагато. Наприклад, вимога про примусовий лістинг (допуск цінних паперів до торгів на фондовій біржі або позабіржовій торговельній системі і здійснення попереднього і наступного контролю за відповідністю цінних паперів та їх емітентів умовам та вимогам, встановленим у правилах біржі або іншого організатора торгівлі) акцій публічних акціонерних товариств — захід, який має на меті штучне збільшення пропозиції квазіліквідних інструментів на фондових ринках.

Інше суто українське нововведення — вимога про обов’язкове укладання правочинів із акціями публічних товариств на біржах. Здається, що український «слід» в Законі можна встановити там, де використовується командно-адміністративний метод приписів і заборон — метод, який не має нічого спільного з ідеологією самодостатнього регулювання, покладеною в основу Модельного закону «Про акціонерні товариства» його розробниками.

Всупереч вимогам Закону «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Оаозу» Закон не пройшов обов’язкову експертизу Міністерства юстиції України на предмет відповідності acquis communautaire. Поза увагою авторів Закону залишились численні протиріччя між Законом і Цивільним кодексом. Перелік деяких виявлених після набуття чинності Законом протиріч був узагальнений Юридичним комітетом Американської торгівельної палати в Україні, який розробив законопроект, направлений на їх усунення.

У 2007 р. Президент України в своєму дорученні Кабінету Міністрів визначив 4 пріоритетні регуляторні цілі, які повинен був десяті закон про акціонерні товариства. Усі ці заходи направлені на захист права власності міноритарних акціонерів:

–       запровадження процедури кумулятивного голосування під час формування наглядової ради акціонерного товариства;

–       визначення випадків обов’язкового викупу акціонерним товариством на вимогу акціонера належних йому акцій товариства за ринковою вартістю;

–       запровадження обов’язкового повідомлення товариства особою про її намір придбати значний пакет акцій відповідного акціонерного товариства;

–       обов’язок товариства забезпечувати збереження повної та достовірної інформації про себе та свою діяльність та рівний доступ до неї.

Основним позитивним зрушенням над чим варто наголосити це те, що схема, за якою зараз працюють рейдери, які отримують в якості подарунку акції закритого акціонерного товариства, а потім входять у саме товариство, тут виключається. Додатком захистом від рейдерів має стати вимога закону проводити збори акціонерів лише в тому місті, де знаходиться саме товариство, таким чином стало неможливо для рейдерів проводити альтернативні збори в інших містах, та ще й у ті самі дні.

Голосування акціонерів, за новим законом, має проводитись лише бюлетенями (якщо кількість акціонерів перевищує 100 осіб). А керівництву товариства забороняється вимагати від акціонерів-співробітників інформацію про те, як вони проголосували або збираються голосувати. Керівники-порушники можуть бути позбавлені майнових прав.

Якщо особа бажає придбати понад 10% акцій товариства, вона має про свій намір повідомити публічно не менш як за тридцять днів до такої операції. А при купівлі понад 50% акцій – ще й запропонувати всім акціонерам викупити у них прості акції товариства.

Фінансова криза спровокує хвилю рейдерських атак на малий і середній бізнес. Звісно, марно сподіватися, що вже з моменту підписання закону “Про акціонерні товариства” головою держави рейдерські захоплення припиняться, акціонери почнуть отримувати дивіденди вчасно, а акції вітчизняних підприємств подорожчають. Усіх недоліків існуючої системи він не вирішує.

До реформи законодавства про акціонерні товариства (2009-2011 роки) акціонерні товариства поділялись, відповідно до Закону «Про господарські товариства», на відкриті і закриті, при чому кількість акціонерів закритих товариств законодавчо не обмежувалась. Основний критерій для поділу товариств на відкриті і закриті був той самий — здатність акцій вільно обертатись. Акціонери закритого товариства не могли розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мали переважне право на придбання акцій, що продавалися іншими акціонерами товариства (стаття 81.3 Господарського кодексу України в редакції до 30 квітня 2009 р.). Відсутність у законодавстві обмежень щодо кількості акціонерів в закритих товариствах давала підстави для їх характеристики як «рецидиву кріпацтва у 21 столітті», який забезпечує можливість керівникам закритих товариств із великою кількістю акціонерів-робітників, позбавлених права продати свої акції, «беззастережно експлуатувати ці підприємства, легко придушуючи спроби «повстання» неорганізованих «рабів» без найменшого ризику втратити контроль внаслідок недружнього поглинання».

Станом на початок 2010 р. в Україні зареєстровано 20.4 закритих (приватних) акціонерних товариств, що складає дві третини від загальної кількості зареєстрованих в країні акціонерних товариств.

Відповідно до нового Закону публічні акціонерні товариства має певні особливості, а саме: акціонери можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства; товариство може здійснювати як публічне, так і приватне розміщення акцій; при публічному розміщенні акцій акціонери не мають переважного права на придбання акцій, що додатково розміщуються товариством; товариство зобов’язане пройти процедуру лістингу та залишатися у біржовому реєстрі принаймні на одній фондовій біржі, при цьому укладання договорів купівлі-продажу акцій товариства, яке пройшло процедуру лістингу на фондовій біржі, І здійснюється лише на цій фондовій біржі.

Особливостями приватного акціонерного товариства є: те, максимальна кількість акціонерів не може бути більшою 100 осіб; І товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій; статутом товариства може бути передбачено переважне право акціонерів та самого товариства на придбання акцій цього товариства, що пропонуються їх власником до продажу третій особі, та ще низка нюансів.

При обговоренні законопроекту «Про акціонерні товариства» Інститутом ім. Я. Мудрого було надано зауваження щодо доцільності поділу акціонерних товариств на публічні і приватні. Інститут, зокрема, зазначав, що «у випадку, коли [акції приватних акціонерних товариств] розповсюджуються виключно між акціонерами АТ, то вони нічим, за своєю суттю, не будуть відрізнялися від, наприклад, свідоцтва, яке отримує кожен учасник товариства з обмеженою відповідальністю, після внесення в повному об’ємі своєї частини вкладу до статутного капіталу товариства. І взагалі, в таких випадках, різниця між товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) та приватним АТ нівелюється». Здається, що це твердження Інституту є помилковим. Існує принаймні дві принципові відмінності між приватними АТ і ТОВ:

Учасник ТОВ у будь-який момент може вийти із товариства і вимагати виділу із майна товариства належної йому частки, Акціонери приватного акціонерного товариства такого права не мають, натомість вони можуть продати свої акції самому товариству, іншим акціонерам або третім особам. Ця суттєва відмінність робить приватне акціонерне товариство значно стабільнішою формою ведення спільного бізнесу.

Кількість учасників ТОВ не може перевищувати 10 осіб. Товариства, які мають більше 10-ти, але менше 100 учасників, і не бажають втрачати важливі для них переваги приватної форми ведення бізнесу, мають можливість скористатися формою приватного акціонерного товариства.

Недавно на засіданні «круглого столу» пан Максим Лібанов, начальник відділу розвитку законодавства Департаменту методології регулювання ринку цінних паперів ДКЦПФР, ознайомив присутніх з особливостями та характерними відмінностями публічних та приватних акціонерних товариств. Наголосив на нововведеннях Закону: продаж акцій на аукціонах; необхідність для усіх публічних АТ створення власної веб-сторінки, яка повинна відповідати чітко визначеним Законом вимогам щодо змістовного наповнення. Особливу увагу учасники «круглого столу» тим новелам Закону, що пов’язані із діяльністю органів акціонерного товариства, а саме: обрання наглядової ради із числа фізичних осіб, які можуть не бути акціонерами товариства, та формування наглядової ради шляхом кумулятивного голосування або за принципом пропорційного представництва акціонерів; порядок скликання та проведення загальних зборів акціонерів. Присутніх особливо зацікавили проблеми, які можуть виникати в, так званий, «перехідний» період та способи їх вирішення. Адже існуючі відкриті та закриті акціонерні товариства повинні до кінця квітня 2011 року обрати для себе тип товариства – публічне або приватне, а також внести усі необхідні зміни до статуту та внутрішніх положень. Крім того, гостро обговорювалась відсутність нормативно-правової бази, необхідної для імплементації норм Закону про АТ та практики застосування й неоднозначністю окремих норм Закону. Підводячи підсумки засідання «круглого столу», слід зазначити, що учасники спільно з доповідачами не лише розглянули ряд проблемних питань, пов’язаних зі складністю «перехідного» періоду, але й спробували знайти конструктивні шляхи їх вирішення.

Підводячи підсумки усього вище зазначеного, варто наголосити, що прийняття Закону «про акціонерні товариства», є одним з перших кроків до підлаштування законодавства нашої держави до Європейського. Ще одним позитивним аспектом є зменшення рейдерський атак та захист акціонерів. І, хоча суттєвим негативним фактором являється складність переходу до нового закону для багатьох суб’єктів господарювання, а також несумісність даного Закону з Цивільним кодексом, але ми маємо надію все ж на позитивні зрушення у досліджуваному напрямку.




Дякуємо!

Ваше замовлення надіслано!
Зовсім скоро ми з Вами зв'яжемося
для підтвердження замовлення.
ОК