Сучасні тенденції розвитку світової логістичної системи

Актуальність проблеми. Сучасний етап розвитку логістики характеризується створенням великої кількості професійних організацій. Це пов’язано з тим, що мистецтво логістики розвивається настільки стрімко та швидко, що професіоналам приходиться постійно займатися самоосвітою.
На даний час, логістика, як один з ефективних інструментів планування, організації та управління процесами руху матеріального та супутніх йому потоків, спрямована на отримання максимального прибутку усіма учасниками конкретного транспортно-розподільчого процесу шляхом оптимізації їх логістичних витрат в певному просторі та часі. При чому координацію технологічної, технічної та організаційно-економічної взаємодії між усіма функціональними ланками забезпечує відповідна логістична система.
Згідно досвіду розвинутих країн, використання логістичних систем дозволяє зменшити загальні логістичні витрати майже на 12-35 %, транспортні витрати на 7-20 %, а витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи та збереження матеріального потоку на 15-30 %, а також прискорити швидкість обігу матеріальних ресурсів на 20-40 % та скоротити їх запаси на 50-200 %. Все це свідчить про те, що одним з важливих факторів економічного зростання є формування логістичних систем, що разом складаються у світову логістичну систему.
Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Метою статті є визначення сучасних тенденцій розвитку світової логістичної системи.
Поняття логістичної системи є одним з базових понять логістики. Система (від грецького – ціле, складене з частин, з’єднання) розглядається як сукупність елементів, що знаходяться у відносинах і зв’язках один з одним, які створюють певну цілісність, єдність.
Визначення логістичних систем можна розділити на три групи.
1. Логістична система як комплекс процесів і явищ, а також зв’язків між ними, що існує об’єктивно, незалежно від суб’єкта управління. Виділяються елементи системи, що вивчаються, визначаються, які з характеристик є істотними, виділяється система з середовища, тобто як мінімум визначаються входи і виходи, а як максимум піддається аналізу її структура, виявляється механізм функціонування і, виходячи з цього, вплив на систему в широкому напрямі. Тут логістична система виступає як об’єкт дослідження і об’єкт управління.
2. Логістична система як інститут, спосіб дослідження. Фахівець з логістики розробляє логістичну систему як деяке абстрактне відображення реальних об’єктів. У цьому трактуванні логістична система східна з поняттям моделі.
3. Логістична система як компроміс між двома першими групами. Логістична система є штучно створюваним комплексом елементів (наприклад, команд, технічних засобів, наукових теорій), призначеним для вирішення складної економічної задачі. Отже, фахівець з логістики не тільки виділяє з середовища систему, але і синтезує її. Логістична система є реальним об’єктом і одночасно абстрактним відображенням зв’язків дійсності [6].
Найбільш узагальненим є визначення логістичної системи, дане А.Н. Родніковим. Воно свідчить: «Логістична система – це адаптивна система із зворотним зв’язком, виконуюча ті або інші логістичні функції і логістичні операції, яка складається, як правило, з декількох підсистем і що має розвинені зв’язки із зовнішнім середовищем» [9].
За Кальченко А.Г., логістична система — це організаційно-господарський механізм управління матеріальними та інформаційними потоками. Вона включає матеріальні засоби, що забезпечують рух товарів по логістичному ланцюгу (склади, вантажно-розвантажувальні механізми, транспортні засоби), виробничі запаси та засоби управління усіма ланками ланцюга [3].
Розглядаючи тенденції розвитку світової логістичної системи слід зазначити, що в останні десятиріччя фірми-вантажовідправники розширюють передачу задач у сфері логістики спеціалізованим компаніям, так званим третім фірмам-постачальникам логістичних послуг, які забезпечують найефективніше рішення. Логістичні послуги поділяються на три групи:
– консультаційні послуги щодо створення каналів постачання товарів (стратегічні питання розробки глобальних товаророзподільчих мереж) і послуг транспортного менеджменту. До останніх належать послуги зі зберігання й обробки вантажів, транспортно-експедиторські, а також послуги із митної очистки вантажів;
– послуги із перевезення вантажів різними видами транспорту;
– послуги із пакування вантажів, фінансування торгових угод, оренди і ремонту обладнання, страхування вантажів, передачі інформації, кур’єрських та послуг з експрес-доставки.
За оцінками консалтингової компанії Armstrong & Associates, у світі нараховується близько 100 великих фірм, що постачають логістичні послуги. До цих компаній належать як такі, що мають власні активи, так і такі, що їх не мають. Перші компанії здійснюють головним чином вантажні перевезення автомобільним, повітряним і морським транспортом, а сфера діяльності других – це в основному забезпечення транспортування й зберігання вантажів, тобто посередницькі функції між відправниками вантажу і транспортними компаніями.
Провідними логістичними компаніями світу є Exel (Великобританія), Kuchne und Nagel international (Швейцарія), Schneker (ФРН), DHL Danzas Air & Ocean North America (США), D & O Nedlloyd (Великобританія – Нідерланди), TPG/TNT (Нідерланди), Panalpina (Швейцарія), UPS Supply Chain Solutions (США), Nippon Express (Великобританія) та ін. Інші компанії (менші) теж варті уваги і мають певну спеціалізацію на ринку. Так, компанія Fed Ex – найбільший світовий постачальник послуг з експрес-доставки, має сім асоційованих фірм, обслуговує клієнтів у 215 країнах. Компанія DHL обслуговує 160 країн, має у них 570 відділень, понад 300 центрів логістики, складів і терміналів. У неї входить дві фірми: DHL Danzas Air & Ocean і DHL Solutions. Компанія APL Logistics надає клієнтам весь комплекс послуг із менеджменту каналів постачань. Має 250 відділень за кордоном.
Оскільки клієнти зацікавлені у тому, щоб одна компанія надала весь спектр логістичних послуг, відбуваються процеси консолідації логістичних фірм, тобто концентрації ринку.
Основні фактори постійного зростання попиту на логістичні послуги – це глобалізація світової економіки, використання виробничої технології “just in time” і розвиток електронної торгівлі. Процес глобалізації сприяє розширенню та ускладненню товаророзподільчих каналів та мереж постачання. При цьому відбувається централізація виробничих процесів (найбільш складних, відповідальних і дорогих) на промислових підприємствах великих компаній, що дає економію на масштабах виробництва, але одночасно призводить до збільшення транспортних витрат. Аби їх зменшити, і звертаються до логістичних компаній.
Виробнича технологія ”just in time” (точно в зазначений час) забезпечує значне скорочення обсягу запасів. Особливо широко ця технологія використовуєтья у машинобудуванні. Так, компанія TNT Logistics управляє процесом постачання комплектуючих на одному з американських підприємств BMW. Завдання компанії – контроль за своєчасним надходженням на підприємство як необхідних виробів, так і необхідної товаросупровідної документації.
Логістика відіграє важливу роль в електронній торгівлі. Так, компанія UPS має в Європі великий склад для фірми Nike; і UPS, і Fed Ex здійснюють доставку товарів, замовлених через Інтернет. Ці фірми не тільки забезпечують поставки товарів, а й виконують електронні угоди між різними компаніями.
У розвитку логістичного ринку є немало бар’єрів і проблем. До них належать такі:
– на багатьох митницях, особливо у країнах, що розвиваються, немає сучасних систем обміну інформацією, не довіряють електронним, вимагають паперових документів. Так, на митницях КНР особливо серйозні вимоги до митних документів, в Індії від відправника вантажів вимагається 13 паперових копій вантажних маніфестів;
– митні органи не працюють цілодобово;
– надаються привілеї національним компаніям;
– у країнах ЄС хоча й існує спільна митна директива, однак відзначається недостатня гармонізація між митними органами різних країн, особливо після розширення ЄС;
– фірми-“логістики” звичайно створюють свої філії на іноземних ринках. Але цей процес регулюється національним законодавством, у якому визначаються, наприклад, масштаби таких інвестицій, статус дочірніх структур, певні вимоги при видачі ліцензій на право діяльності тощо;
– у деяких країнах певні вимоги ставляться до юридичного статусу філій: СП або окрема компанія. Якщо вимагається СП, яке створюється із місцевим партнером, що, як правило, немає досвіду, кваліфікації тощо, то це призводить до зниження якості надання послуг, росту витрат і зменшення продажів (і таких бар’єрів багато);
– у багатьох країнах є вимоги, що ставляться при видаванні дозволів на надання логістичних послуг. У В’єтнамі цей процес займає кілька місяців.
У рамках WTO підписуються дво- і багатосторонні угоди про вільну торгівлю, що певною мірою сприяє зменшенню вказаних бар’єрів.
Розвиток інтеграції світової економіки і глобалізація бізнесу сприяли створенню міжнародних логістичних систем. Логістичні активності стали більш комплексними, а такі проблеми як розміщення виробництва і центрів дистрибуції, вибір видів транспорту для конкретного замовлення, типів сервісу, методів управління запасами, проектування адекватних комунікаційних і інформаційних систем привели до інтеграції логістичної і транспортної компонент з метою оптимізації процесу перевезення і максимального задоволення потреб замовника.
Сьогодні в міжнародній практиці до транспортно-логістичної інфраструктури відносять:
– термінали і транспортні вузли (вокзали, порти, аеропорти);
– об’єднуюча інфраструктура (дороги, ж/д шляхи, морські шляхи, повітряні траси);
– центри отримання і обробки інформації про циркуляцію руху;
– відносини з клієнтами (агенції, системи резервування квитків, оформлення накладних, встановлення тарифів і т.п.);
– допоміжні логістичні партнери (страховки, охоронні заправні організації та ін.) [11].
Сучасна практика транспортування вантажів за кордоном пов’язана зі все більшою експансією перевезень, здійснюваних одним експедитором з одного диспетчерського центру і по єдиному транспортному документу. Це мультимодальні, інтермодальні, трансмодальні, А-модальні, комбіновані, сегментовані та інші види перевезень. До тепер в світі немає єдиної термінології, що розмежовує дані поняття, найпоширенішими формулюваннями є наступні.
Інтермодальним є перевезення вантажів декількома видами транспорту, при якому один з перевізників організовує всю доставку з одного пункту відправлення через один або більш пунктів перевалювання до пункту призначення і залежно від розподілу відповідальності за перевезення видаються різні види транспортних документів.
Перевезення стає мультимодальним, якщо особа, яка організовує перевезення, несе за неї відповідальність на всьому шляху проходження незалежно від кількості видів транспорту, що беруть участь у перевезенні, при оформленні єдиного перевізного документа. На відміну від інтермодальних систем, де великі вантажні місця перевозяться за єдиними тарифами і перевізними документами з рівними правами всіх видів транспорту, що беруть участь, в мультимодальних перевезеннях один з видів транспорту виступає в ролі перевізника, а взаємодіючі види транспорту – як клієнти, що оплачують його послугу [26].
Основними принципами функціонування інтермодальних і мультимодальних перевезень є такі:
? одноманітний комерційно-правовий режим;
? комплексний підхід до рішення фінансово-економічних питань організації перевезень;
? максимальне використовування телекомунікаційних сітей і систем електронного документообігу;
? єдиний організаційно-технологічний принцип управління перевезеннями і координація дій всіх логістичних посередників, що беруть участь в транспортуванні;
? кооперація логістичних посередників;
? комплексний розвиток інфраструктури перевезень різними видами транспорту [6].
Змішане перевезення вантажів здійснюється звичайно двома видами транспорту, наприклад: залізнично-автомобільна, річкова-автомобільна, морська-залізнична і т.п. при цьому вантаж доставляється в пункт перевалювання або вантажний термінал без зберігання або з короткочасним зберіганням з подальшим перевантаженням на інший вид транспорту. Ознаками даного виду перевезення є: наявність декількох транспортних документів, відсутність єдиної ставки фрахту, послідовна схема взаємодії учасників транспортного процесу. Комбіноване перевезення відрізняється від змішаної наявністю більш ніж 2 видів транспорту.
Складність глобальних логістичних систем, необхідність гнучкого реагування на постійно змінні запити клієнтів, прагнення здійснити логістичний сервіс на найвищому рівні приводять до необхідності інтеграції фірмового менеджменту з численними логістичними посередниками, яких прийнято називати «третьою стороною». Суть даного підходу полягає в тому, що діяльність по логістиці і розповсюдженню товару довіряється третім фірмам. До третьої сторони відносять компанії по наданню логістичних рішень, а також перевізників підтримуючих даний бізнес. Компанії звертаються до допомоги цих організацій в наступних випадках:
? коли компанії необхідно зосередитися лише на основній діяльності;
? в компанії є недолік ресурсної бази;
? необхідно оптимізувати витрати;
? для організації глобальної діяльності;
? для більш професіональнішого і наукового підходу до організації логістичних процесів компанії;
? для поліпшення сервісу.
Функціонування глобальних логістичних систем неможливе без відповідної інфраструктури, до якої, перш за все, відносяться міжнародні транспортні коридори. Під міжнародними транспортними коридорами розуміється частина національної або міжнародної транспортної системи, яка забезпечує значні міжнародні вантажні і пасажирські перевезення між окремими географічними районами, включає пересувний склад і стаціонарні пристрої всіх видів транспорту, що працюють на даному напрямі, а також сукупність технологічних, організаційних і правових умов здійснення перевезень. Організація міжнародних транспортно-логістичних комплексів ставить собі за мету уніфікацію національних законодавств, гармонізацію транспортної інфраструктури, що має єдині технічні параметри і забезпечує застосування єдиної технології перевезень як основи створення глобальної логістичної системи і інтеграції національних транспортних систем в світову транспортну систему [11].
Складність і наявність кількості документів, що використовуються при управлінні матеріальними і інформаційними потоками в глобальних логістичних сітях, викликали використовування можливостей мережі Internet для надання різного роду інформації щодо роботи транспортно-логістичного комплексу. Сьогодні вітчизняні та закордонні експедитори активно використовують логістичні сайти, як для реклами діяльності своєї компанії, так і для пошуку потенційних партнерів, для отримання інформації про розклад руху необхідного транспорту та оформлення замовлення на поставку певної кількості вантажу в необхідний термін.
В сучасних вимогах на ринку міжнародних транспортно-логістичних послуг можна побачити тенденції зростання вимог споживачів по відношенню до їх комплексності і якості. Основними параметрами якості логістичного обслуговування споживачів вважають:
1) час обробки замовлень (час від отримання замовлення постачальником до доставки товару замовнику);
2) гарантовану доставку за будь-яких умов;
3) максимальну відповідність виконаних замовлень вимогам споживача;
4) наявність необхідних потужностей для виконання дострокових замовлень;
5) об’єктивність цін на логістичні послуги;
6) наявність інформаційних систем про рівень, структуру витрат на логістичне обслуговування;
7) зручність розміщення замовлень у логістичній системі;
8) ступінь доступності виконання замовлення в діючій логістичній системі;
9) наявність в логістичній системі можливості надання постійним клієнтам товарних кредитів [8].
Сьогодні світовий ринок логістичних послуг проходить через процес фундаментальних змін, що роблять кардинальний вплив на роль і масштаби діяльності його учасників, і структуру їхніх взаємин. Основними рушійними силами на ринку логістики є:
– глобалізація діяльності компаній-клієнтів;
– концентрація компаній-клієнтів на ключових компетенціях і аутсорсинг непрофільних напрямків;
– прагнення до скорочення розміру логістичного ланцюжка та оптимізації витрат на його ділянках.;
– скорочення життєвого циклу продукції, зростання ролі інновацій, прискорення розвитку інтернет-бізнесу [5].
Серед основних тенденцій відзначаються укрупнення в галузі через злиття і поглинання компаній; зростання ролі інформаційних технологій у системі логістики; відхід від спеціалізованих послуг і концентрація на наданні комплексних логістичних рішень. Прикладом регіональної глобалізації транспорту є реалізація плану ЄС по розвитку транспортних мереж, вартість якого становить 220 млрд. євро і ці гроші повинні бути освоєні до 2020 року. Відповідно до плану, передбачається побудувати нові і модернізувати існуючі транспортні магістралі на всьому європейському просторі, з’єднавши країни Західної Європи з 10 державами, що вступають до ЄС. Всі комунікаційні шляхи повинні бути об’єднані глобальною супутниковою системою навігації.
Сучасний логістичний процес має протікати з дотриманням основного правила логістики – правила “7R”:
• 1R (right product) – потрібний товар;
• 2R (right quality) – необхідної якості;
• 3R (right quantity) – у необхідній кількості;
• 4R (right time) – в потрібний час;
• 5R (right place) – в потрібному місці;
• 6R (right customer) – потрібному споживачу;
• 7R (right cost) – з необхідним рівнем витрат.
Можна узагальнити основні сучасні тенденції розвитку світової логістичної системи:
1. Відбулися фундаментальні зміни у філософії товарно-матеріальних запасів.
2. Асортимент товарів істотно розширився.
3. Відбулися революційні зміни у сфері виробництва комп’ютерів та комунікаційних технологій, що сприяло здійсненню логістичного підходу, побудованого на безлічі облікових елементів та оперуючого великими обсягами даних.
4. Використання комп’ютерів у світі бізнесу постійно розширюється. У багатьох фірм з’явилася можливість систематично вивчати якість сервісу, що їм надають постачальники. Проводячи такого роду аналіз, багато фірм одержали можливість модернізації своїх систем розподілу.
5. Громадськість звернула увагу на проблеми забруднення навколишнього середовища та повторного використання відходів (реціклінг). Ці проблеми пов’язані з логістикою, оскільки мова йде про пакувальні матеріали та про створення каналів повернення відходів для переробки.
6. З’явилися нові, великі мережі роздрібного продажу та торговельні фірми масового продажу з дуже складними логістичними системами. Крім центрів масової торгівлі, з’явилися також мережі великих спеціалізованих магазинів, що процвітають багато в чому завдяки добре відпрацьованим логістичним системам
7. Розширення асортименту пропонованих логістичних послуг:
• відстрочення, що полягає в тому, що в розподільну систему передається майже готова продукція, при цьому її модифікація або облік останніх вимог споживачів відкладаються до самого останнього можливого моменту, що істотно знижує рівень запасів;
• перевалювання, використовування прямого відвантаження, які зводять до нуля запаси та відповідні витрати в розподільних центрах;
• масовий випуск продукції на замовлення, об’єднуючий вигоди масового виробництва з гнучкістю продукції на замовлення (B2С);
• пряма доставка через електронні мережі передачі даних, через кур’єрські служби, служби експрес-доставки посилок;
• послуга управління запасами продавцем, яка полягає в тому, що постачальники управляють як власними запасами, так і запасами, що зберігаються в нижніх ланках ланцюга поставок, що знижує загальні витрати;
• синхронізоване переміщення матеріалів, при якому інформація про рух доводиться до всіх учасників ланцюга поставок одночасно, що дозволяє оперативно координувати переміщення матеріальних ресурсів
8. Аутсорсинг – передача функцій контролю над розподілом готової продукції від виробників до спеціалізованих фірм. Це дозволяє їм, по-перше, використовувати більший досвід спеціалізованих логістичних фірм в розподілі продукції, а по-друге, більшою мірою зосередитися на своїй основній діяльності – виробництві, розвитку та просуванні на ринок своєї продукції, і, по-третє, скоротити свої невигідні витрати.
9. Скорочення числа постачальників та формування довгострокової співпраці з логістичними фірмами. У минулому фірми мали велику кількість постачальників, що конкурували один з одним, що допомагало укладати вигідні угоди. В сучасних умовах логістичні фірми все більш притягуються до управління всіма процесами в ланцюзі поставок, а фірми-клієнти все частіше знайомлять їх зі своєю довгостроковою метою, щоб спільно розробляти взаємоприйнятні рішення. Клієнти все більше цінують свій час та все більше довіряють професіоналам-логістикам, з якими співробітничають. Вони прагнуть обмежити їх число, але розвивати довгострокову співпрацю з тими, кого вони обрали в партнери.
10. Удосконалення методів управління логістичними процесами. Розробляються нові та удосконаляться існуючі методи управління логістичними процесами, покликані вирішити відомі логістичні цілі: скоротити складські запаси, оперативно реагувати на зміни попиту, понизити собівартість продукції, оптимізувати транспортні потоки, скоординувати діяльність всіх елементів логістичного ланцюга і т.п.
Таким чином, в останні десятиріччя фірми-вантажовідправники розширюють передачу задач у сфері логістики спеціалізованим компаніям, так званим третім фірмам-постачальникам логістичних послуг, які забезпечують найефективніше рішення. Сьогодні в міжнародній практиці до транспортно-логістичної інфраструктури відносять: термінали і транспортні вузли (вокзали, порти, аеропорти); об’єднуюча інфраструктура (дороги, ж/д шляхи, морські шляхи, повітряні траси); центри отримання і обробки інформації про циркуляцію руху; відносини з клієнтами (агенції, системи резервування квитків, оформлення накладних, встановлення тарифів і т.п.); допоміжні логістичні партнери (страховки, охоронні заправні організації та ін.). Сучасний логістичний процес має протікати з дотриманням основного правила логістики – правила “7R”.

Список літератури

1. Алесинская Т.В. Основы логистики. Общие вопросы логистического управления. Учебное пособие. / Алесинская Т.В. — Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2005.
2. Димарчук С. М. Логістична система управління та її взаємозв’язок з стратегією підприємства / Димарчук С. М. // Вісник ДУ “Львівська політехніка”, 2000.— № 390.— С. 20–22.
3. Кальченко А. Г. Логістика: Підручник. / Кальченко А. Г. – К.: КНЕУ, 2003. – 284 с.
4. Лубочнов В. Маркетинговая логистика / Лубочнов В. // Риск, 1996,— № 4–5.— С. 50–55.
5. Маркетинговое исследование логистического рынка Украины 2007-2008 гг., демонстрационная версия // marketing@uvk.ua
6. Миротин Л.Б. Логистика для предпринимателя: основные понятия, положения, процедуры: Уч. Пособие. / Миротин Л.Б., Ташбаев И. Э. – М: Инфра-М, 2002. – 252 с.
7. На мировом рынке логистических услуг // БИКИ.– 2005.– № 141.– С. 11–13.
8. Назаренко В.М. Транспортное обеспечение внешнеэкономической деятельности. / Назаренко В.М., Назаренко К.С. – М.: Центр экономики и маркетинга, 2000. – 150 с.
9. Родников А.Н. Логистика: Терминологический словарь. / Родников А.Н. – М.: Економіка, 1995. – 252с.
10. Семенов Г.А. Еволюція поняття «логістика». Характеристика логістичних систем. / Семенов Г.А., Гиря М.Г. // «Держава та регіони». 2006. – 280-289с.
11. Сергеев В.И. Глобальные логистические системи: Учеб. пособие / Сергеев В.И. – СПб.: Издательский дом «Бизнес – пресса», 2001. – 240 с.
12. Транспортная логистика: Учебн. пособ. для транспортных вузов / Под. ред.Миротина. – М.: изд-во «Экзамен», 2002. – 512 с.




Дякуємо!

Ваше замовлення надіслано!
Зовсім скоро ми з Вами зв'яжемося
для підтвердження замовлення.
ОК