Роль франчайзингових відносин у розвитку підприємств України

Стан розвитку вітчизняного підприємництва характеризується наявною низки проблем, які вимагають негайного вирішення з метою стабілізації економічної ситуації в країні. Як показує світовий досвід, успішність діяльності суб’єктів малого, середнього та великого підприємництва значною мірою визначається наявністю тісної співпраці між ними, що реалізується через використання різних видів господарської інтеграції. Протягом останніх десятиліть у країнах з розвиненою економікою значного поширення на національному рівні та у міжнародних економічних та правових відносинах набув продаж товарів, послуг і технологій на умовах франчайзингу. Сьогодні Україна має ринок дуже динамічний, де франчайзинг стає дедалі популярнішим. З’являються нові бізнес рішення до яких можна долучитися з відносно невеликим обсягом інвестицій.

Науковий інтерес до проблематики франчайзингових відносин, тецденцій їх розвитку висвітлюється в працях вітчизняних та зарубіжних дослідників, серед яких: Депьтей Ж., Стенворт Дж., Сміт Б., Рикова І., Андрощук Г.О., Суховатий О., Городова О., Данніков 0., Бедринець М, Ляшенко В., Широбокова Н., Шкромада В., Дідик М., Козаченко М. та інші.

Франчайзинг – це форма співпраці між юридично та фінансово незалежними сторонами (компаніями та/або фізичними особами), в рамках якої одна сторона (франчайзер), що володіє успішним бізнесом, відомою торговою маркою, ноу-хау, комерційними таємницями, репутацією та іншими нематеріальними активами, дозволяє іншій стороні (франчайзі) користуватися цією системою на обумовлених умовах [3, с.22]. У франчайзинговому процесі беруть участь щонайменше дві сторони, між якими укладено договір франчайзингу (франшиза). Франшиза — це повна бізнес-система, яку франчайзер продає франчайзі. Іншою назвою для такої системи є франчайзинговий пакет, що зазвичай охоплює посібники з ведення робіт й інші важливі матеріали, які належать франчайзеру. Франчайзинговий договір, франшизна угода або франшиза визначає правові та ділові відносини між суб’єктами франчайзингу. Перша сторона – франчайзер. Це велика фірма (корпорація), що має широко відому торгову марку і високий імідж на (гоживчому ринку. Ця фірма надає іншій стороні (франчайзі) право діяти на заздалегідь обговорених умовах і на ринку від франчайзера, і під його торговельною маркою. Найбільш відомими франчайзерами у світі є McDonald’s, Xerox, Coca- Cola, Ford, Hilton, Zinger, Great American Cookie, Holliday Inn, Kodak, Benetton, Pepsi Co, в Україні – TM «Піцца Челентано», Форнетті, Дм кави, Картопляна хата, ТМ «Михайло Воронін», Джинси Суперціна, TM «ZARINA», Галопом по Європам, Наша ряба тощо.

Франчайзингові відносини створюють досить складну мікросистему, в якій формуються одночасно як нові шанси, так і нові ризики, певні обмеження для суб’єктів підприємницької діяльності. При цьому треба зазначити, що, як правило, франчайзинг розглядається більше з позицій фінансових взаємовідносин між суб’єктами, в контексті визначення особливостей технології франчайзингу. Економічний сенс франчайзингу полягає в поєднанні ефективності, енергії і мобільності невеликого приватного підприємства та технологічних досягнень, гарантій і розкрученої торгової марки великого постачальника.

Будь-який вид бізнесу можна перетворити на франшизу. Міжнародна Асоціація франчайзингу вирізняє 70 галузей господарства, у яких можна використовувати методи франчайзингу. Повне їх перерахування не має сенсу, але можна уявити обсяг застосованості франчайзингу з така вибірки: бухгалтерський облік, авторемонтні майстерні, книгарні, дитячий одяг і навчання, будівництво, не­великі продовольчі магазини, магазини косметичних товарів, освіта, послуги з працевлаштування, ресторани, готелі, фотостудії, туризм і розваги, прокат спеціального устаткування й туристичні агенції.

Успішні системи франчайзингу зазвичай створюються на основі свіжих ідей, запатентованого обладнання та асоціацій торгових марок. Вони демонструють нові підходи до існуючих концепцій. Існування франчайзингу можливе лише за умови вигідності його як для франчайзера, так і для франчайзи. Одним із ключових факторів, що стимулюють ріст франчайзингу є зменшення частки традиційного виробництва.

Основні напрямки франчайзигну – це послуги з обслуговування споживачів (прибирання, ремонт, туризм, здача приміщень в оренду, організація дозвілля) та послуги для бізнесу (доставка витратних матеріалів, послуги із зберігання, обслуговування техніки, виконання частини робіт з аутсорсингу, навчання лінійного персоналу базових знань тощо)

Останнім часом в Україні набуває поширення так званий товарний франчайзинг. У товарному франчайзингу франчайзером зазвичай виступає крупний товаровиробник, який надає франчайзі право на продаж та сервісне обслуговування товарів, маркованих товарним знаком франчайзера. Він може застосовуватись і щодо товарів, які виготовляє сам франчайзер, і до товарів, що виготовляються іншими фірмами і продаються під торговою маркою франчайзера. Основне, що відрізняє товарний франчайзинг він звичайної оптової торгівлі – прив’язаність франчайзі до товарного знаку і торгової марки франчайзера. Франчайзер, як правило, постачає франчайзі визначений угодою товар для продажу, але головне – це не сам по собі товар, а використання певного асортименту і певної технології торгівлі.

Франчайзингова форма організації бізнесу не позбавляє ризику, але значно знижує його ступінь. Однак необхідно й чітко уявляти вади цієї форми організації бізнесу.

Компанія «ТРІАРХ» провела дослідження стану ринку франчайзингу в Україні у 2008-2009 роках. Результати цього дослідження показали наступне:

Найбільш прибутковими є компанії, які розвивають іноземні франшизи. За критеріями розвитку та грошовими оборотами ящерами ринку франчайзингу є компанії, що представляють західні товари та послуги, такі як «Coca Cola», «Pepsi», «Carlsberg», «InBev», «TNK-ВР», «Lukoil», «Етрік», «Ліга Інвест», «Дельта Спорт». Однак до десятки найприбутковіших ящерів ввійшла також одна українська компанія-франчайзер — «Система швидкого харчування» (FFS). Цей факт вказує на те, що українські компанії в майбутньому можуть стати конкурентами іноземним франшизам.

Найбільша частка ринку належить франчайзинг-компаніям Майстер франчайзі, які на території України контролюють 30% грошового обороту. До таких компаній відносяться наступні: «ЕМРІК», «Дельта Спорт», «Ліга Інвест», «Helen Магіепе» тощо.

Франчайзинг є високоприбутковим та рентабельним бізнесом в Україні. У 2008 оборот грошових коштів першої десятки франчайзерів (зазначеної вище) склав близько 1,5 млрд. дол. США, а у першому кварталі 2009 — 850 млн. дол. США., тобто половину обороту 2008 року. Грошовий оборот кризового 2009 перебільшив результати 2008 року. При цьому слід зазначити, що економічна криза відобразилася й на ринку франчайзингу зниженням грошового обороту найбільш прибуткових франчайзерів: у середньому та високому сегменті громадського харчування на 30-40%, роздрібній торгівлі — 40-50%, будівництві — 60-70%. Отже, за стабільної економічної ситуації в країні оборот грошових коштів на ринку франчайзингу буде значно більшим.

Франчайзинг є економічно вигідним для держави. Адже цей бізнес створює нові робочі місця, що сприяє ефективному функціонуванню держави. Кількість персоналу, який працював у франчайзерів у 2009 році становив більше 200 тис. чол.

Зростає зацікавленість у розвитку бізнесу з франчайзингу у підприємців.

Саме тому ринок франчайзингу можна розглядати як перспективний напрямок ведення комерційної діяльності на території України та спід очікувати зростання числа франчайзерів, та особливо франчайзі. Головними чинниками зростання ринку франчайзингу у майбутніх роках в Україні будуть наступні:

  • Перехід економіки у стадію рецесії.
  • Обвал фондового ринку.
  • Розподіл бюджетних коштів на підтримку підприємств під час кризи відбувається на користь великих корпорацій та фінансово-промислових груп.
  • Зниження нерухомості та орендної плати.

Отже, франчайзинг має рад переваг, які дозволяють знизити операційні витрати та підвищити ефективність виробнича діяльності, що особливо важливо для України в сучасних умовах. Франчайзинг як метод ведення бізнесу передбачає створення однорідних підприємств, що мають єдину торговельну марку (товарний знак) і дотримуються однакових умов, форм, методів продажу, єдині вимоги до якості і єдині ціни. Таким чином, за фіксовану плату франчайзі отримує кваліфіковану допомогу, яка за інших умов є для нього занадто дорогою. Крім того, франчайзер також отримує переваги, головною з яких є освоєння нових ринків збуту без істотних капіталовкладень. Також, за таких умов ведення бізнесу, франчайзер наймає менше адміністративного персоналу, що зменшує його витрати на заробітну плату, в той час як прибутковість зростає, адже франчайзі мають більший стимул досягнення кращих результатів, ніж найманий працівник.

Однак, незважаючи на таку значну кількість переваг, ринок франчайзингу має ряд проблем, які потребують вирішення. До таких проблем слід віднести наступні:

  • необізнаність українських підприємців з основними принципами ведення бізнесу на умовах франчайзингу.
  • недосконалість нормативно-правової бази
  • відсутність детальної інформації про франчайзинг як метод ведення бізнесу
  • відсутність масштабної практики апробації бізнесу

Зазначені вище проблеми ринку франчайзиніу є основними, але також існують інші проблеми, які заважають широкому використанню франчайзингових схем в Україні, на відміну від інших країн з більш розвинутою економікою, основними з яких є:

  • значна вартість франшизи у порівнянні з низькою купівельною спроможністю покупців;
  • відсутність кваліфікованих кадрів;
  • складні умови та бар’єри організації та ведення бізнесу.

Підсумовуючи проблеми франчайзингу, слід зазначити, що франчайзинг має широкі перспективні можливості для подальшого розвитку в Україні та розширення сегменту на ринку.

У цілому, треба визнати, що франчайзинговий спосіб розвитку бізнесу є відносно новою формою діяльності для суб’єктів підприємництва в Україні. Його використання є одночасно переходом як до системи нових шансів для розвитку підприємницької діяльності, так і формуванням нових видів ризиків, їх усвідомлення, здатність протезувати можливі позитивні та негативні наслідки є важливим елементом стратегічного мислення менеджерів підприємницьких організацій.




Дякуємо!

Ваше замовлення надіслано!
Зовсім скоро ми з Вами зв'яжемося
для підтвердження замовлення.
ОК