Поняття, склад та джерела формування власних фінансових ресурсів

Під терміном „фінансові ресурси підприємств” в економічній науці й на практиці прийнято вважати сукупність фондів грошових коштів і грошові кошти у не фондовій формі, які є у розпорядженні підприємств. суб’єкта господарювання розпоряджатися ними без будь-яких обмежень.
Грошові кошти, які є у розпорядженні підприємства можна поділити на кілька груп залежно від джерел їх створення, а саме (рис. 1):

Рис. 1. Джерела формування фінансових ресурсів підприємства

1. Привласнені кошти: статутний капітал – вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства; кошти засновників, спрямовані на поповнення статутного фонду в обмін на цінні папери; страхові відшкодування; кошти міжнародної технічної допомоги; кошти та кредити, отримані без вимоги їх повернення; бюджетні кошти, передані в розпорядження підприємствам.
2. Власні кошти: амортизаційні відрахування; чистий прибуток у національній валюті; іноземна валюта.
3. Залучені кошти: тимчасово вільні кошти резервів, що формуються за рахунок чистого прибутку; реінвестовані кошти резерву на виплату дивідендів; перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською; Інші види заборгованості (із заробітної плати та нарахувань на неї, платежів до бюджету тощо).
4. Позичені кошти: кредити банків (довготермінові, середньотермінові, короткотермінові); лізинг (фінансовий)- товарний кредит; франшиза; комерційний кредит; факторинг; кошти, що надходять з бюджету, міністерств на умовах повернення.
Основними ознаками грошових коштів, які характеризують фінансові ресурси, – матеріальної основи функціонування фінансів підприємств – є джерела їх походження і право суб’єкта господарювання розпоряджатися ними без будь-яких обмежень. Однозначно, що фінансові ресурси є грошовим вираженням новоствореної вартості на підприємстві. Тобто джерелом їх формування є валовий внутрішній продукт.
Так, спочатку з грошових надходжень відшкодовують авансовані в процесі виготовлення продукції обігові кошти і погашають заборгованість за короткотерміновими кредитами, взятими на придбання матеріальних цінностей, енергоносіїв тощо.
Закінчується процес відшкодування затрат, пов’язаних з основною діяльністю, формуванням амортизаційних відрахувань, спрямуванням відповідної частини коштів до державних цільових фондів та інших витрат, необхідних для функціонування виробництва і продажу продукції.
Одночасно із загальної суми надходжень виділяється фонд оплати праці з нарахуваннями, пов’язаними із соціальним захистом працівників.
Решта коштів, після віднесення на доходи адміністрати¬вних витрат і витрат на збут продукції та інших витрат загальногосподарського характеру, сплати до бюджету податків і платежів, залишається на підприємстві у вигляді чистого прибутку.
Таким чином, основою формування фінансових ресурсів с грошові кошти у вигляді амортизаційних відрахувань і грошових резервів, які формуються з прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства (товариства).
Природним є й те, що підприємства функціонують в умовах обмежених фінансових ресурсів. Тому вони вдаються до позичених коштів з метою середньотермінового або довготермінового покриття потреби у власних фінансових ресурсах. Позичені кошти, як правило, на довший або коротший період заміняють власні джерела фінансування основного й обігового капіталу підприємства.
Стосовно всієї сукупності фондів грошових коштів, які відображають рух вартості валового внутрішнього продукту, то їх можна кваліфікувати як інвестиційні ресурси.
Фінансова діяльність підприємства реалізується шляхом використання відповідних форм і методів фінансового забезпечення функ¬ціонування підприємств для досягнення основної мети-отримання доходів.
Основними завданнями фінансової діяльності є:
• забезпечення фінансовими ресурсами виробничо-господарської та інших видів діяльності підприємств;
• мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, що забезпечує виконання зобов’язань перед бюджетом, державними цільовими фондами та іншими суб’єктами господарювання;
• контроль за ефективним розподілом і використанням фінансових ресурсів. Фінансову роботу на підприємстві організують за такими
напрямками:
• фінансове прогнозування і поточне планування;
• поточна й оперативна фінансово-економічна робота;
• аналіз та контроль за виробничо-господарською та фінансовою діяльністю.
Фінансове прогнозування та поточне планування забезпечує визначення загальної потреби у фінансових ресурсах для проведення виробничо-господарської діяльності. Метою складання фінансового плану є встановлення розміру власних фінансових ресурсів на основі прогнозування доходів, прибутку, амортизаційних відрахувань, власних обігових коштів, платежів до бюджету.
Поточна та оперативна робота спрямовується на реалізацію фінансового забезпечення потреб підприємства, пов’язаних з його основною діяльністю, і підтримання на належному рівні його платоспроможності.
Аналітична робота на підприємстві пов’язана з встановленням його реального фінансового стану, необхідного для організації фінансового планування та прогнозування.
Діяльність підприємства в умовах ринкової економіки (будь-якої форми власності, організаційно-правового статусу і галузевої спрямованості) безпосередньо залежить від фінансового капіталу, обсяг і структура якого визнача¬ються рядом факторів. Основні серед них такі:
1) теоретична і практична можливості залучення додаткових фінансових ресурсів із різних джерел;
2) форми власності та організаційно-правові форми підприємництва;
3) галузева приналежність підприємства;
4) стратегічні цілі й поточні завдання підприємницької діяльності;
5) новостворене або чинне підприємство;
6) проектні чи фактичні розміри підприємства;
7) вартість фінансових ресурсів на ринку капіталів;
8) структура фінансового капіталу, що формується;
9) віддаленість від ринків ресурсів, товарів і капіталів;
10) загальноекономічна і політична ситуація в країні;
11) рівень загального керівництва підприємством.
Зазначені фактори впливають не тільки на обсяг і структуру фінансового капіталу, а й на вибір джерел його формування, який істотно відрізняється у новостворених і чинних підприємств.
Для новостворюваного підприємства коло можливих джерел формування фінансового капіталу залежить насамперед від форми власності, організаційно-правового статусу підприємства, його галузевої приналежності й проектних розмірів. Водночас як для чинних підприємств поряд із названими факторами істотне значення має стан виробничо-збутової і фінансової діяльності, що дає змогу використовувати внутрішні фінансові можливості підприємства. Однак форма власності й організаційно-право ви й статус підприємства є виз¬начальними при виборі джерел формування фінансового капіталу незалежно від того, чи є дане підприємство чинним або заново організованим.
В умовах ринкової економіки для підприємств усіх форм власності й організаційно-правового статусу основними джерелами формування фінансового капіталу можуть бути як власні фінансові ресурси, так і позикові.
Утворення власного фінансового капіталу може відбува¬тися за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел власних коштів.
До зовнішніх джерел формування власного фінансового капіталу належать, по-перше, кошти, що формуються як за рахунок особистих внесків, так і за рахунок можливостей фінансового ринку, по-друге, кошти, що формуються у порядку розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів у масштабах економічної системи держави.
Зовнішні джерела формування власного фінансового капіталу дають змогу новостворюваним підприємствам формувати свій початковий фінансовий капітал, а чинним суб’єктам господарювання – збільшувати розміри й удосконалювати його структуру. У ринковій економіці найбільше значення мають джерела фінансових ресурсів, що мобілізуються за рахунок можливостей фінансового ринку. У перехідній же економіці поки що значну роль відіграють кошти, які надходять шляхом перерозподілу фінансових ресурсів.
До внутрішніх джерел формування фінансового капіталу належать фінансові ресурси, які формуються в процесі виробничо-фінансової діяльності підприємства.
Внутрішні джерела власних фінансових ресурсів мають велике значення для формування фінансового капіталу підприємства. Ними забезпечуються розширене відтворення і фінансова стабільність суб’єктів господарювання. Серед джерел створення власного фінансового капіталу найсуттєвішими є прибуток і амортизаційні відрахування. Саме ці зазначені джерела в основному забезпечують формування власного фінансового капіталу у масштабах економічної системи держави.
Позиковий фінансовий капітал підприємств може також утворюватися за рахунок двох основних груп джерел позикових коштів.
Перша група – зовнішні джерела позикових коштів. Ця група джерел складається з двох підгруп – зовнішні довгострокові й зовнішні короткострокові джерела позикового фінансового капіталу.
Для формування довгострокового позикового фінансового капіталу вико¬ристовуються зовнішні довгострокові фінансові ресурси і, у першу чергу, дов¬гострокові облігаційні позики, довгострокові банківські кредити і фінансовий лізинг. У світовій практиці активно використовується й довгостроковий податковий кредит і податкові пільги.
Зовнішні короткострокові позикові фінансові ресурси використовуються при формуванні короткострокового позикового фінансового капіталу, для чого придатні насамперед короткострокові банківські кредити і товарний (комерційний) кредит.
Друга група – внутрішні джерела позикових коштів, до яких входять позикові фінансові ресурси, що утворюються за рахунок відстрочених і прострочених зовнішніх довгострокових і короткострокових зобов’язань. При нормальній ринковій економіці обсяг таких позикових ресурсів не досить значний. Однак у перехідний період ці позикові кошти використовуються досить активно для формування довгострокового і короткострокового позикового фінансового капіталу.
Звернімо увагу й на таку обставину. У перехідній економіці України існують різні типи підприємств. Кожен із них має свої особливості й можливості при формуванні фінансового капіталу.
Для новостворених державних підприємств основними джерелами формування фінансового капіталу є: кошти державного чи місцевого бюджету; кошти цільових позабюджетних фондів; кошти галузевих цільових грошових фондів міністерств І відомств; державні цільові кредити; фінансовий лізинг; кредити міжнародних організацій і іноземних держав; короткостроковий товарний (комерційний) кредит, наданий постачальниками сировини і матеріалів.
Перші чотири джерела формування фінансового капіталу сприяють забезпеченню абсолютного максимуму необхідних коштів новостворюваного державного підприємства.
На чинних державних підприємствах використовується більшість із розглянутих власних і позикових джерел фінансового капіталу, за винятком засновницьких і пайових внесків, а також декілька інших джерел фінансових ресурсів.
Фінансовий капітал у чинних державних підприємствах на 75,2% фор-мується за рахунок власних фінансових ресурсів, у тому числі: за кошти дер-жавного та місцевого бюджетів – 13,4%, капіталізації прибутку – 21,5%, амортизаційних відрахувань – 35,8% і на 24,8% за рахунок позикових фінансових ресурсів, у тому числі: довгострокового та короткострокового банківського кредиту – 1,4%, комерційного кредиту – 4,3%, відстроченої податкової заборгованості – 2,3%, кредиторської заборгованості – 12,2%.
Підприємства загальнодержавної власності більше використовували джерела власних фінансових ресурсів, ніж суб’єкти господарювання комунальної власності для створення сукупного фінансового капіталу. Це пов’язано з тим, що державні підприємства мають більше власних фінансових ресурсів, які вони можуть використати для формування свого фінансового капіталу.
У приватних підприємствах джерела формування фінансового капіталу досить обмежені. Це пов’язано з тим, що такі підприємства представляють інтереси, як правило, одного або кількох членів родини. Тому на початковому етапі діяльності такого підприємства фінансовий капітал формується виключно за рахунок коштів власника підприємства. Чим більше коштів у власника приватного підприємства, тим більшим буде обсяг початкового фінансового капіталу. Через невеликі розміри і високий ризик приватні підприємства на початковому етапі своєї діяльності практично не можуть розраховувати на залучення коштів з інших джерел. Чинні приватні підприємства поряд із засобами власника можуть використовувати такі джерела формування фінансового капіталу: довгострокові й короткострокові кредити банківських установ; довгострокові й короткострокові кредити і позики небанківських фінансових інститутів; фінансовий лізинг; короткостроковий товарний (комерційний) кредит; нормативну і прострочену кредиторську заборгованість; чистий прибуток; амортизаційні відрахування; податкові пільги і кредити.
Приватним підприємствам найскладніше відшукати джерела фінансового капіталу, а тому вони змушені орієнтуватися в першу чергу на власні фінансо¬ві можливості, не нехтуючи пошуком інших джерел формування фінансового капіталу.
У чинних приватних підприємствах фінансовий капітал формується на 83,7% за рахунок власних фінансових ресурсів і на 16,3% за рахунок позикових коштів. Питома вага засновників і учасників у створенні фінансового капіталу становить у всіх приватних підприємствах 17%, а у малих приватних підприємствах – 22,9%. Значна частина коштів, що використовується для створення фінансового капіталу формується у тіньовому секторі. За даними цієї таблиці, питома вага тіньових коштів, що спрямовувалися на формування фінансового капіталу в усіх приватних підприємствах, становила 58,9%, а у малих приватних підприємствах – 62%.
Дещо більші можливості для формування фінансового капіталу мають колективні підприємства, особливо акціонерні товариства відкритого типу, що повною мірою можуть скористатися практично всіма реальними джерелами фінансових ресурсів.
Новостворені акціонерні товариства відкритого типу формують фінансовий капітал за рахунок зовнішніх джерел власних фінансових ресурсів. Серед них найбільше значення у відкритих акціонерних товариствах мають внески засновників І кошти, що надходять від емісії акцій. Завдяки цим джерелам акціонерні товариства на 98–100% формують статутний капітал, що є базою, серцевиною, стрижнем усього фінансового капіталу акціонерного підприємства.
Вивчення порядку формування фінансового капіталу у новостворених відкритих акціонерних товариствах свідчить, що на початковому етапі ді-яльності таких підприємств використання джерел позикових фінансових ресурсів здійснюється в обмежених обсягах. Насамперед використовуються короткострокові кредити банківських і небанківських фінансових установ, а також короткострокові позики небанківських фінансових установ. При можливості використовуються податковий кредит і пільги, а також корот-костроковий товарний (комерційний) кредит під товарно-матеріальні цінності. У чинних відкритих акціонерних товариствах є можливість викорис-товувати практично усі джерела формування фінансового капіталу, розглянуті раніше, але основна перевага віддається джерелам власних фінансових ресурсів.




Дякуємо!

Ваше замовлення надіслано!
Зовсім скоро ми з Вами зв'яжемося
для підтвердження замовлення.
ОК