Фінансова криза на підприємстві, її симптоми та фактори розвитку

Збиткова робота підприємств та організацій є однією з головних причин їх незадовільного фінансового стану. Наслідком же незадовільного фінансового стану підприємств є збільшення їхньої кредиторської та дебіторської заборгованості.
Наслідком наявності значної суми дебіторської та кредиторської заборгованості та її прострочених розмірів є неплатоспроможність значної кількості суб’єктів господарювання. При цьому більше двох третин неплатежів у промисловості спостерігається в таких галузях, як електроенергетика (більш 30% від загальної суми кредиторської заборгованості по промисловості), паливна промисловість (більш 16%), чорна металургія (більш 15%). Існує ще значна сума заборгованості з виплатою заробітної плати.

Під неплатоспроможністю (дійсним банкрутством) розуміється визнана господарським судом або оголошена самим боржником нездатність у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов’язаннями і (або) сплатити обов’язкові платежі через недостатність у нього активів у ліквідаційній формі. Підприємство вважається нездатним задовольнити вимоги кредиторів, якщо його зобов’язання або обов’язки не виконуються протягом трьох місяців з моменту настання дати їх виконання.
Склад і розмір зобов’язань за обов’язковими платежами визначається на момент подачі заяви в господарський суд про визнання боржника банкрутом.
До таких грошових зобов’язань включаються:
• заборгованість за передані товари, виконані роботи, надані послуги;
• суми позик з урахуванням процентів, що підлягають сплаті боржником. Не включаються зобов’язання:
• перед громадянами за заподіяння шкоди життю і здоров’ю;
• за виплатами авторських винагород;
• перед фундаторами (учасниками) боржника;
• неустойки (штрафи, пені) за невиконання або неналежне виконання грошового зобов’язання.
Розмір грошових зобов’язань повинен підтверджуватись рішенням суду або документами, що свідчать про визнання боржником цих вимог. Господарський суд порушує справу про банкрутство, якщо вимоги до боржника в сукупності становлять не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати.
Варто враховувати, що банкрутство може бути прихованим, фіктивним або навмисним.
Приховане банкрутство – навмисне приховування факту стійкості фінансової неспроможності через подання неправдивої інформації, яке призводить до матеріальних збитків кредиторів.
За такі дії на засновників (власника) підприємства і посадових осіб накладаються штрафи розміром до 300 мінімальних розмірів заробітної плати з позбавленням займатися такою діяльністю протягом 5 років.
Фіктивне банкрутство є тим випадком, коли у боржника при подачі заяви до господарського суду с можливість задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі. Це робиться, як правило, з метою отримання від кредиторів відстрочки (розстрочки) платежів або знижки з боргів. Боржник, який подав таку заяву, несе перед кредиторами відповідальність за збитки, заподіяні подачею такої заяви.
За неправдиву інформацію щодо фінансового стану боржника перед кредиторами засновники (власник) підприємства і посадові особи караються штрафом від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням займатися такою діяльністю протягом 5 років. При завданні великої шкоди позбавлення волі на термін до 3 років з конфіскацією майна.
Навмисне банкрутство виникає з вини фундаторів (учасників) боржника й інших осіб, у тому числі керівника, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки або мають можливість іншим чином визначати його дії. Таке відбувається, звичайно, у тому випадку, коли керівник або власник в особистих або в чиїхось інтересах навмисне робить підприємство неплатоспроможним. У цій ситуації на власників та інших осіб, при недостатності майна боржника, може бути покладена субсидарна відповідальність за його зобов’язаннями.
Якщо навмисне доведення підприємства до банкрутства завдає шкоди державним чи громадським інтересам або правам та інтересам кредиторів, на керівників накладається штраф від 500 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням обіймати керівні посади на термін до 5-ти років. При завданні великої шкоди – позбавлення волі на термін до 5 років з конфіскацією майна.
Право на звертання до господарського суду із заявою про визнання боржника банкрутом мають:
* при невиконанні грошових зобов’язань – боржник, кредитори і прокурор;
* при невиконанні обов’язків за сплатою обов’язкових платежів – боржник, прокурор, податкові та інші уповноважені органи.
Боржник. Звернення боржника до господарського суду ґрунтується на рішенні уповноваженого органу, відповідно до установчих документів і за умови наявності в нього майна, достатнього для покриття судових витрат. Керівник боржника зобов’язаний звернутись до господарського суду не пізніше, ніж через один місяць з моменту виникнення таких обставин:
* коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів призводить до неможливості виконання грошових зобов’язань боржником у повному обсязі перед ними;
* коли уповноваженим органом боржника прийняте рішення про звернення до господарського суду;
* якщо при проведенні ліквідації підприємства встановлена неможливість задоволення вимог кредиторів у повному обсязі (у такому випадку керівник боржника подає спільну заяву з ліквідаційною комісією).
При неподанні боржником заяви до господарського суду в установлених випадках і у визначені терміни застосовуються такі санкції:
• субсидарна відповідальність керівника боржника і членів ліквідаційної комісії за зобов’язаннями боржника перед кредиторами, що виникли після закінчення терміну, встановленого для подачі заяви;
• керівник боржника і члени ліквідаційної комісії можуть бути позбавлені права займати керівні посади і (або) здійснювати підприємницьку діяльність з керування юридичними особами (дискваліфіковані на певний термін);
• керівник боржника може бути притягнутий до кримінальної відповідальності.
Кредиторами за грошовими зобов’язаннями можуть бути українські й іноземні фізичні та юридичні особи, а також державні інституції та муніципальні утворення в особі уповноважених на те органів державної влади і місцевого самоврядування.
До господарського суду подаються заяви одним кредитором або об’єднанням кредиторів. В останньому випадку заяву підписують усі кредитори, що об’єдналися. Заява від державних інституцій та муніципальних утворень подається уповноваженим на те органом державної влади або місцевого самоврядування із прикладеними доказами вживання заходів щодо отримання заборгованості за обов’язковими платежами.
Право на подання заяви до господарського суду про визнання боржника банкрутом мають конкурсні кредитори, інтереси яких представляють збори кредиторів і комітет кредиторів.
Збори кредиторів скликаються з ініціативи однієї третини від числа конкурсних кредиторів, вимоги яких становлять не менше однієї третини загальної суми вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів. Збори скликаються у двотижневий термін і проводяться, як правило, за місцем перебування боржника.
Голоси кредиторів розподіляються пропорційно до сум їхніх вимог до боржника на дату проведення зборів.
З моменту прийняття господарським судом заяви про визнання боржника банкрутом кредитори не мають права звертатися до боржника з метою задоволення своїх індивідуальних вимог.
Звернення прокурора до господарського суду передбачено у таких випадках:
• коли ним виявлені ознаки навмисного банкрутства;
• коли у боржника є заборгованість за обов’язковими платежами;
• в інтересах кредитора за грошовими зобов’язаннями державних інституцій та муніципальних утворень;
• в інших випадках.
Процедури банкрутства включає в себе декілька етапів:
Досудова санація – заходи для відновлення платоспро¬можності боржника. прийняті власником, фундаторами, кредиторами й іншими особами з метою попередження банкрутства.
Мирова угода – процедура досягнення домовленості між боржником і кредиторами щодо відстрочки і (або) розстрочки належних кредиторам платежів або знижки з боргів.
Спостереження — процедура банкрутства, застосовувана до боржника з моменту прийняття господарським судом заяви про визнання боржника банкрутом з метою забезпечення цілісності майна боржника і проведення аналізу фінансового стану боржника. Спостереження припиняється з моменту визнання господарським судом боржника банкрутом і відкриття конкурсного виробництва, введення зовнішнього керування або затвердження мирової угоди.
Конкурсне виробництво – процедура банкрутства, що застосовується до боржника, визнаного банкрутом, з метою співрозмірного задоволення вимог кредиторів.
Зовнішнє керування (судова санація) – процедура банкрутства, що застосовується до боржника з метою відновлення його платоспроможності, з переданням повноважень з керування боржником зовнішньому (конкурсному) керуючому – особі, яка призначається господарським судом для проведення зовнішнього керування або конкурсного виробництва).
Провадження справ про банкрутство регулюється господарським процесуальним кодексом України.
Господарський суд зобов’язаний установити і зафіксувати в рішенні причини, з яких настала неспроможність. Після визнання боржника банкрутом відкривається ліквідаційна процедура-задоволення вимог кредиторів у такій послідовності:
• зобов’язання перед працівниками підприємства-банкрута (крім внесків до статутного фонду);
• вимоги щодо сплати державних і місцевих податків та зборів;
• задоволення вимог кредиторів, не забезпечених заставою;
• повернення членам трудового колективу внесків до статутного фонду;
• вимоги власників корпоративних прав та інші виплати.
Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги за його зобов’язаннями, він вважається вільним від боргів і продовжує свою господарську (підприємницьку) діяльність. Господарський суд може винести ухвалу про реорганізацію (ліквідацію) юридичної особи, що звільнилася від боргів, тільки у випадках, якщо у нього залишилося майнових активів менше, ніж потрібно для його функціонування згідно із законодавством або клопотанням власників його майна. Якщо за результатами ліквідаційного балансу не залишилося майна після задоволення вимог кредиторів, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута.
Отже, під фінансовою кризою слід розуміти недостатність власних коштів у господарюючих суб’єктів для здійснення своєчасних платежів до бюджету, цільових фондів, розрахунків з постачальниками та підрядника¬ми, робітниками та інше внаслідок зниження результатів їх господарсько-фінансової діяльності з різних причин. Або фінансова криза – це неспро-можність підприємства здійснювати фінансове забезпечення власної пото¬чної виробничо-фінансової діяльності.
Факторами, які можуть зумовити фінансову кризу на підприємстві,
бувають:
1) зовнішні, тобто ті, що не залежать від діяльності підприємства;
2) внутрішні, тобто ті, що залежать від діяльності підприємства.
До складу зовнішніх факторів можна віднести такі:
• політичну нестабільність у країні місцезнаходження підприємства;
• нестабільність господарського та податкового законодавства;
• значний рівень інфляції;
• зниження купівельної спроможності населення;
• нестабільність фінансового ринку;
• кризу, а також посилення конкуренції в галузі;
• інші фактори.
Ці фактори зумовлюють фінансову кризу у випадках, якщо відповідні
служби підприємств помилково або несвоєчасно реагують на них.
До внутрішніх факторів фінансової кризи можна віднести:
• низький рівень кваліфікації керівного персоналу;
• прорахунки в організації постачання та ведення виробничої діяльності;
• прорахунки в інвестиційній політиці;
• дефіцит коштів для фінансування;
• низький рівень менеджменту та маркетингу;
• недосконалість виробничої структури та структури управління;
• інші фактори.
На конкретних підприємствах, можуть бути специфічні причини ви-никнення фінансової кризи.
Фінансова криза буває трьох рівнів:
1) коли фінансовий стан підприємства не загрожує його функціону-ванню (за умови переведення його на режим антикризового управління);
2) коли фінансовий стан підприємства загрожує його існуванню та по-требує негайного здійснення фінансової санації;
3) коли фінансовий стан підприємства знаходиться у кризовому стані, що вимагає його ліквідації.
Установлення рівня фінансової кризи зумовлюється необхідною пере-думовою своєчасного та вірного прийняття рішення щодо відновлення платоспроможності підприємства або визнання його банкрутом.




Дякуємо!

Ваше замовлення надіслано!
Зовсім скоро ми з Вами зв'яжемося
для підтвердження замовлення.
ОК